Андрій Гаврилюк
Страйкбол, (Airsoft) також відомий під японською назвою «сабаібару гему» (засвідчення), виник у Японії і швидко став популярною командною грою, в якій гравці «вибивають» супротивників за допомогою пластикових кульок, випущених зі спеціалізованої страйкбольної зброї.
Хоча за своїм ігровим задумом страйкбол схожий на пейнтбол, страйкбольні кулі не залишають видимих плям і влучення не завжди очевидні. Натомість гра заснована на системі чесності та порядності: гравець, який відчув попадання, зобов’язаний самостійно залишити гру. Незважаючи на те, що пластикові снаряди можуть залишати невеликі синці або подряпини на незахищеній шкірі, захисне спорядження рекомендовано.
Більшість страйкбольної зброї харчуються від магазинів. Існують також моделі з ручними або акумуляторними пружинними механізмами, схожими на іграшкові бластери Nerf, а також пневматичні системи, що працюють на газі (наприклад, пропан — відомий як «зелений газ», CO₂ або 1,1,1,2-тетрафторетане). Страйкбольна зброя зазвичай сумісна з реальними аксесуарами і зовні дуже схожа на справжню вогнепальну зброю, що робить її ідеальною для реконструкцій історичних подій та військових навчань. Страйкбол також застосовується у професійному навчанні співробітників правоохоронних органів завдяки його реалістичності, низькій вартості та високим стандартам безпеки. Наприклад, Берегова охорона США з 2018 року офіційно використовує страйкбол для підготовки працівників.
Ігрові формати страйкболу різноманітні: від швидкоплинних перестрілок та ближнього бою до рольових ігор із глибоким зануренням (LARP), масштабних військових симуляцій (MilSim) та історичних реконструкцій. Ігри проводять як на відкритих, так і на закритих майданчиках. Під час матчів часто застосовується реальна військова тактика та тактичне спорядження, що копіює екіпірування армії та поліції. Безпека на іграх контролюється спеціально підготовленими інструкторами та суддями.
Перед початком кожної гри зброю перевіряють за допомогою спеціального приладу — хронографа. Вимірюється початкова швидкість снарядів у футах за секунду (FPS) або енергія у джоулях. У багатьох країнах існують суворі обмеження на максимальну швидкість і потужність зброї, перевищення яких може призвести до її вилучення. Для запобігання травмам на коротких дистанціях організатори часто використовують правило «Банг-Банг!», коли гравець повинен голосом повідомити про «поразку» супротивника замість стрілянини.
Крім того, у ряді країн діють законодавчі заборони на використання будь-яких прицільних лазерних пристроїв, включаючи вбудовані лазери, для страйкбольної зброї.
історія
Історія страйкболу почалася в Японії на початку 1970-х років завдяки фотографу та ентузіасту стрілецького спорту Ічіро Нагата (Ichiro Nagata). Він задумав створити репліки зброї, здатні стріляти пластиковими снарядами, безпечними для людини. Ці пристрої отримали офіційну реєстрацію як «м’яку повітряну зброю», що дозволило їм відповідати суворому японському законодавству про обіг вогнепальної зброї. Термін «м’яке повітря» (soft air) виник завдяки спеціальній газовій суміші з фреону та силіконової олії, яка пізніше була замінена на суміш пропану та силіконової олії («зелений газ»). Така суміш забезпечувала значно меншу потужність пострілу порівняно з вуглекислим газом (CO₂), що використовується у традиційній пневматичній зброї. Спочатку ці пластикові кулі призначалися для спортивної стрільби по мішеням, але завдяки низькій енергії пострілу стали безпечними для влучень у людей.
Ічіро Нагата (Ichiro Nagata)
Переломним моментом в історії страйкболу став винахід компанією Tokyo Marui унікального електроприводу (редуктора з електромотором), що дозволило вести автоматичну стрілянину за допомогою акумуляторів, що перезаряджаються. Після цього нововведення страйкбол почав активно розвиватися як командна тактична гра, отримавши в Японії назву «ігри на виживання» (Sabibal Game, sabaibaru gēmu). Важливу роль у розвитку та популяризації страйкболу у 1980–90-х роках відіграла японська компанія Asahi Firearms, яка стала одним із першопрохідників галузі.
Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років страйкбол проник у Велику Британію завдяки компанії LS, яка постачала комплекти зброї для самостійного складання. Звідти страйкбол швидко поширився Європою, Північною Америкою та іншими країнами, ставши глобальним видом спорту та розваги. Починаючи з середини 1980-х років, страйкбол перестав бути лише засобом спортивної стрільби і перетворився на масове хобі, популярне серед людей різного віку. Сьогодні репліки страйкбольної зброї виробляються переважно у Східній Азії, а сам страйкбол активно застосовується правоохоронними органами та збройними силами США для тактичних навчань формату force-on-force.
Страйкбольна зброя
Страйкбольна зброя класифікується як реалістичні репліки вогнепальної зброї та призначена для стрільби пластиковими кульками діаметром 6 або 8 мм.
Зброя для страйкболу підрозділяється за принципом на три основні категорії: пружинні, електричні (AEG — автоматичні електричні приводи з акумуляторами) і газові (GBB, оснащені системою віддачі). Окремі виробники також випускають страйкбольні копії гранатометів, які використовують потужні пружини або газ під тиском (наприклад пропан, зелений газ, стиснене повітря або CO₂) для стрільби пластиковими кульками. Існують і моделі зброї, що працюють від систем стисненого повітря високого тиску (HPA) та оснащені електронною системою керування вогнем (FCU). Вони відрізняються високою скорострільністю та можливістю точного регулювання параметрів. Такі репліки часто називають PolarStar, за назвою популярного виробника обладнання HPA.
Типова страйкбольна зброя легша за реальний аналог, тому що виробляється переважно з алюмінієвих сплавів і пластику. Для більшої реалістичності деякі моделі оснащені додатковими обтяжувачами. У Японії діють суворі обмеження виробництва зброї з металевими компонентами, тоді як у Тайвані й у Китаї зброя найчастіше містить металеві елементи як у зовнішній, і у внутрішній конструкції. Додатково можна використовувати аксесуари, такі як димарі або підсилювачі звуку, що збільшують реалістичність стрільби.
Магазини для газової страйкбольної зброї вміщують від 10 до 30 куль у стандартному варіанті, але є й збільшені версії, здатні вмістити 50 і більше куль. Магазини для електричних гвинтівок (AEG) поділяються на кілька типів: реалістичної ємності (близько 30 куль, аналогічно бойовій зброї), малої (10-50 куль), середньої (75-160 куль) та великої ємності (понад 190 куль). Магазини великої ємності оснащуються спеціальним механізмом із заводним колесом, що забезпечує подачу куль, і при русі часто створюють характерний шум. Окремі моделі кулеметів оснащуються барабанними або коробчастими магазинами з електричною подачею, що вміщують тисячі куль.
Багато гравців вважають за краще модифікувати або “тюнити” свою зброю, використовуючи деталі, що випускаються сторонніми виробниками. Більшість приводів побудовано за стандартами компанії Tokyo Marui, що полегшує пошук та встановлення запчастин для тюнінгу. Однак існують і моделі з унікальними коробками передач, що вимагають спеціалізованих деталей або доробок вручну.
Хоп-ап
Система хоп-ап, що широко використовується в більшості страйкбольних пістолетів і гвинтівок, призначена для збільшення дальності польоту куль шляхом надання їм зворотного обертання. Цей ефект відомий як ефект Магнуса створює підйомну силу, яка протидіє гравітації. Принцип роботи системи простий: невеликий гумовий елемент злегка виступає в стовбур, стикаючись з кулькою під час пострілу та забезпечуючи його зворотне обертання. Регулювання системи хоп-ап змінює ступінь виступу цього елемента в ствол, дозволяючи керувати обертанням і, відповідно, траєкторією польоту кулі. Оптимальним вважається налаштування, при якому куля летить максимально прямо без різкого підйому або падіння. При цьому варто враховувати, що активація хоп-апу дещо знижує початкову швидкість вильоту кулі. Конструкція зброї визначає простоту доступу до регулювання: деякі моделі дозволяють швидко відрегулювати систему безпосередньо під час гри, інші вимагають часткового розбирання. Часто регулятор хоп-ап розташований у місці, аналогічному викидному отвору у бойової зброї.
Налаштування зброї
Багато гравців займаються модифікацією або «тюнінгом» своєї страйкбольної зброї як для покращення характеристик, так і з естетичних причин. Популярні аксесуари включають приціли коліматора, передні тактичні рукоятки і ліхтарі. Коліматорні приціли спрощують і прискорюють прицілювання, тактичні рукоятки покращують контроль зброї, а ліхтарі корисні для освітлення темряви та дезорієнтації супротивника.
У деяких країнах використання лазерних прицілів обмежено законом, хоча вони популярні у США та Європі, переважно через зовнішній вигляд. Однак практично лазери рідко використовуються, тому що їх потужність зазвичай дуже низька для чіткої видимості точки при денному освітленні, але вони можуть бути ефективними в нічних умовах.
Також популярними є імітації глушників, які візуально схожі на справжні, хоча й не мають практичного ефекту приглушення звуку, оскільки страйкбольна зброя не використовує порохових зарядів. Деякі глушники обладнані підсвічуванням ультрафіолетом для освітлення спеціальних куль, що світяться.
Снаряди
Страйкбольна зброя стріляє пластиковими кулями (кульками BB). Вони найчастіше білого кольору, хоча існують і трасують варіанти, що світяться. Вага куль варіюється від 0,12 г до 0,48 г. Найбільш поширені для електричної (AEG) і газової зброї (GBB) кулі важать від 0,20 до 0,32 г, швидкість їх вильоту становить від 250 до 400 футів в секунду (76-120 м/с). Більш важкі кулі (0,36-0,40 г) використовуються в основному снайперами, так як мають підвищену стабільність і меншу чутливість до вітру.
Кульки BB зазвичай продаються упаковками по 2000-5000 штук, хоча зустрічаються і більші упаковки, аж до 250 000 штук. У деяких регіонах потрібне використання біорозкладних куль, незважаючи на їх трохи більш високу вартість порівняно із звичайними. Стандартний діаметр кулі становить 5,95 мм із невеликими допусками.
Безпека у страйкболі
Важливо розрізняти страйкбольну зброю та пневматичну зброю BB, яка стріляє металевими кульками діаметром 4,5 мм (0,177 дюйма). Страйкбольна зброя стріляє пластиковими кулями, що значно знижує ризик серйозних травм.
Виробники та продавці рекомендують поводитися зі страйкбольними репліками так само відповідально, як і з реальною зброєю. Це дозволяє запобігти випадковим пострілам і уникати непорозумінь, коли репліку приймають за справжню вогнепальну зброю. Для ідентифікації багато страйкбольних реплік оснащені помаранчевим наконечником стовбура. Цей наконечник допомагає правоохоронним органам та оточуючим легко відрізнити страйкбольну репліку від справжньої зброї та уникнути непотрібного застосування сили.
Мінімальне екіпірування, необхідне для безпечної участі в страйкбольних іграх, включає захисні окуляри, сертифіковані за стандартом ANSI Z87.1, бажано балістичні окуляри з повною герметизацією (рейтинг APEL). Окуляри для зору та сонцезахисні окуляри без відповідного захисту можуть не витримати попадання кулі та призвести до травм очей. На ігрових полях часто рекомендуються маски, захисні екрани або балаклави для додаткового захисту обличчя.
Заходи громадської безпеки
На більшості ігрових майданчиків існують правила безпеки, що включають обмеження на максимальну швидкість куль та мінімальні дистанції стрільби, зазвичай близько 3 метрів (10 футів). Коли гра тимчасово припиняється або завершується, гравці зобов’язані використовувати спеціальні «ствольні мішки» або захисні ковпачки для запобігання випадковим пострілам. Зазвичай також витягується магазин, і зброя проводиться холостий постріл, щоб гарантувати відсутність куль у стволі. Гравці зобов’язані ставити зброю на запобіжник, коли вона не використовується, аналогічно до правил поводження зі справжньою зброєю. У деяких регіонах, таких як Філіппіни, застосовуються додаткові жорсткі правила безпеки для страйкболу.
